В активному процесі відродження української державності, беззаперечно, важливе місце займає історична пам’ять. Вона змушує розкрити суть справжніх цінностей, штучне насадження яких приводило до трагедії.

Історія Голодомору 1932-1933 років на Україні позначилась на тисячах сіл, ввійшла в мільйони людських душ.

Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...

Фактично, голодомор охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався в тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.

Причиною голодомору стала ПОЛІТИКА сталінського режиму щодо українців як нації і, зокрема, щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

На практиці це означало фізичне винищення усіх класових та національних «ворогів» сталінського режиму, тобто людей, які мали свою думку щодо розбудови «світлого майбутнього». Головним аргументом здійснення цієї політики нерідко ставав терор, зокрема, терор голодом. А Україна була головним полігоном «вирішення національного питання» та проведення індустріалізації...

Для зміцнення своєї влади тоталітарний режим знищував усіх, хто міг хоч якось порушити монополію тоталітарної держави на право вирішувати, як має жити держава. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, а тому становила серйозну загрозу для цього імперського утворення, його геополітичних намірів. З огляду на це сталінський режим вдався до відкритої війни проти українців.

Що стосується політики індустріалізації, то в ній самій, в її меті – швидкому промисловому розвитку країни – нічого поганого не було. Але методи, якими вона проводилася, повністю спотворили ідею і звели нанівець всі позитивні результати, бо вони були куплені ціною величезних втрат.

Щоб отримати валюту для закупівлі промислового обладнання, Сталіну була потрібна ефективна машина видобування товарів на експорт, насамперед – хліба. Для цього він організував економічно не обґрунтовану колективізацію сільського господарства, яка фактично знищила найкращі господарства разом з господарями і призвела до багаторічної руїни. Українські селяни намагалися опиратися такій політиці й тому мільйони з них стали жертвами у нерівній боротьбі.

Звичайно, відповідальність за це повинен нести весь тоталітарний сталінський режим з його розгалуженою каральною машиною.

 За Голодомором стояла СИСТЕМА. Тих, хто намагався їй хоч якось заважати у проведенні терору, як, наприклад, народний комісар освіти Микола Скрипник, самі ставали жертвами цього терору.

Дехто й досі намагається представити Голодомор 1932-1933 рр. як «збіг об’єктивних та суб’єктивних обставин»: посухи та «перегинів на місцях». Але факти свідчать зовсім про інше. Насамперед, посухи дуже рідко призводять до голоду у таких масштабах. До того ж, посуха не може призвести до повного знищення врожаю, через посуху з селянських господарств не може повністю зникнути худоба та птиця, все, чим можна прохарчуватися. Все це зникло завдяки «зусиллям» активістів, які відбирали в людей останнє.

Факти переконують, що «випадково», через «перегини на місцях» не вивезеш за кордон сотні тисяч тонн продовольчих товарів. Ті, хто стверджує подібне, вочевидь, грішать проти істини, бо для вивезення продовольства у таких обсягах потрібне ПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ.

Крім цього, за свідченнями очевидців, в окремих регіонах України тоді, коли від голоду щодня вмирали тисячі людей, майже на повну потужність працювали спиртові заводи, які переробляли дорогоцінний хліб на горілку. Так сталінський режим добував додаткові ресурси для проведення індустріалізації.

Про те, що дії більшовиків були свідомими, свідчить ще один характерний факт. Восени 1932 – взимку 1933 року, коли вже всі зрозуміли, що в Україні справжній голод, тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі або хоча б прийняла допомогу інших країн, а навпаки, всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони. Армія, загони НКВС оточили українські міста (бо селяни намагалися врятуватися там від голодної смерті) та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Цьому сприяло запровадження паспортної системи, яка фактично вдруге закріпачила українських селян. Спеціальними розпорядженнями було заборонено продаж залізничних квитків для них. Такі дії важко пояснити якимось збігом обставин.

Отже, аналіз фактів доводить, що тоталітарний сталінський режим діяв свідомо і за чітким планом. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств. Всіх невдоволених знищували: розкуркулювали, висилали, просто страчували за вироком «трійок» буз суду і слідства. На місце знищених голодом або репресіями українських селян привозили нових, з Росії, Білорусії...

Все це призводило до страшних наслідків в масштабах нації. Українці мільйонами вимирали. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне та психічне здоров’я. В їхні душі назавжди закрався страх голоду. Через переселенців змінювалася етнічна структура населення України. Все це істотно підірвало життєвий потенціал нації.

Українці повинні знайти в собі мужність визнати і переконати інших, що нація стала жертвою страшного злочину, який ніколи не повинен повторитися. Ми маємо усвідомити, що сьогоднішнє населення України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Нас могло б бути набагато більше...

Мінімальна оцінка втрат населення України складає 8,075 млн. осіб, або чверть усього населення республіки у 1926 році. При цьому не враховано доведені факти організованого інтенсивного ввезення на територію сіл у спустошені Голодомором садиби українських селян тисяч ешелонів сімей з областей Росії та Білорусії.

Голодомор 1932-1933 років мав деморалізуюче значення для всього українського народу. Коли йде війна, є очевидний ворог. Тут же, навпаки, офіційно пропагувалася ідеологія інтернаціоналізму і братерства, проголошувалися «найсвітліші ідеали, мета – комунізм», і водночас внаслідок цілеспрямованих дій цивільної влади, за підтримки «громадськості» – комсомолу, профспілок, комнезамів – населення було доведене до масової голодної смерті.

Теза про замовчування голоду не потребує документальних підтверджень внаслідок своєї очевидності. Навіть у суворо секретному діловодстві партійних комітетів тему голоду дозволялося порушувати тільки в «особливих папках» з особливим режимом зберігання. Це робилося, цілком зрозуміло, не з метою приховування інформації, а для того, щоб виключити можливість допомоги тим, кого влада прирекла на повільну смерть.

28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла ініційований Президентом України В.Ющенком Закон „Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”, який визнав Голодомор геноцидом і ототожнив публічне заперечення Голодомору 1932-1933 рр. в Україні з наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу. У зв’язку із 75-річчям голодомору 1932-1933 рр. в Україні відповідним  Указом Президента України передбачено низку загальнодержавних заходів щодо з’ясування причин та наслідків голодомору, встановлення імен загиблих, впорядкування місць поховання, спорудження пам’ятників та пам’ятних знаків, надання допомоги людям, які пережили голодомор, організації виставок, круглих столів, громадських слухань та проведення інших заходів, спрямованих на віддання шани пам’яті жертв голодомору та вияснення історичної справедливості.

Історичний факт Голодомору 1932-1933 років в Україні визнали близько 70 країн світу, у тому числі 15 країн визнали його актом геноциду (Аргентина, Австралія, Канада, Іспанія, Естонія, Грузія, Італія, Литва, Перу, Польща, Парагвай, Угорщина, США, Ватикан). Пам'ятники або пам'ятні знаки жертвам голодоморів в Україні встановлено у низці країн світу – Австралії, Австрії, Аргентині, Бельгії, Естонії, Казахстані, Канаді, Росії (Тюмень), США (Вашингтон, Чикаго, Клівленд), у процесі встановлення – пам'ятні знаки на території Канади, США та Угорщини.

1 листопада 2007 року 34 сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла  Резолюцію  про Увічнення пам’яті жертв Голодомору в Україні.

ЮНЕСКО, згадуючи про Голодомор 1932-33 років, у результаті якого загинули мільйони ні в чому не повинних українців, висловила впевненість в тому, що трагедія Голодомору, яка була викликана жорстокими діями і політикою тоталітарного сталінського режиму, може стати попередженням нинішньому і прийдешнім поколінням  з метою дотримання демократичних цінностей і прав людини.

 На території Кременчуцького району на виконання Закону України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, Указів Президента України від 28 березня 2007 року №250/2007 “Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років” та від 25.09.2008 року  №856/2008 “Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів”, обласного плану заходів щодо відзначення в області 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та відповідних районних заходів   здійснюються заходи щодо встановлення історичної правди та вшануванню пам’яті невинно загиблих внаслідок Голодомору.

На даний час в населених пунктах району проживає близько 3464 осіб, що постраждали від Голодомору.  Їм постійно надається різного виду допомога, передбачена законодавством: оформляються документи на перерахунок пенсій, отримання житлових субсидій, соціальних допомог тощо. Також, при необхідності, одинокі громадяни обслуговуються територіальними центрами соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, надається допомога при оформленні документів для влаштування в державні будинки-інтернати, стаціонарні відділення. Громадянам, які знаходяться на обслуговуванні у відділеннях медико-соціальної та соціально-побутової реабілітації, надаються фізіотерапевтичні послуги, послуги перукаря, швачки, робітника по ремонту парканів та дрібного ремонту осель, масажу, ЛФК. Громадянам, які обслуговуються відділеннями соціальної допомоги вдома, надається допомога в обробітку присадибних ділянок, придбанні та доставці продуктів харчування, ліків, у прибиранні приміщення, пранні білизни, розпилюванні дров тощо.

З районного та місцевих бюджетів надається  матеріальна допомога постраждалим від Голодомору 1932-1933 років.

У 2008 році матеріальну  допомогу отримали близько 124 особи на суму 30489 грн., соціально-побутовим обслуговуванням забезпечено понад 324 особи, медичним обслуговуванням – понад 3 тис. осіб.

Протягом 2007-2008 років питання виконання в районі заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні розглянуто на засіданні колегії райдержадміністрації, нарадах у голови райдержадміністрації,   заступника голови райдержадміністрації, методичних нарадах. Також відбулося 6 засідань районної Координаційної ради з підготовки та проведення заходів у зв’язку з  75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.

Триває робота щодо роз’яснення громадянам положень Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», його значення для консолідації українського суспільства та відтворення історичної справедливості стосовно мільйонів загиблих внаслідок геноциду співвітчизників.

В населених пунктах району активізовано роботу  робочих груп для збору матеріалів про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні,  складання списків жертв  Голодомору в Україні. До їх складу увійшли представники органів виконавчої влади,  представники архівних установ, партійних та громадських організацій.

   Сформовано пошукові загони, у складі яких учні шкіл, ветерани, активісти з числа громадськості. Всього створено чотири робочих групи та 40 пошукових загонів, в яких задіяні 309 осіб.

      Членами робочих груп та пошукових загонів зібрано 1038 письмових та 38 відеозаписів свідчень очевидців цих жахливих подій за методикою, розробленою професором В.К.Борисенком.

            Складені списки громадян, загиблих та постраждалих від Голодомору 1932-1933 років. Кількість невинно убієнних жертв  складає близько   3012 осіб.

         Виявлено 14 місць масових поховань жертв Голодомору на території сіл Заруддя, Запсілля, Омельник, Кам’яні Потоки, Пришиб, Білецьківка, Кобелячок, Максимівка, Недогарки, Пухальщина, Червона Знам’янка, Піщане, Чечелево, Демидівка.

            Протягом 2007-2008 років волонтерськими загонами, учнівською молоддю та жителями району проведена робота по впорядкуванню та встановленню місць поховань, пам’ятних знаків жертвам Голодомору.

          У всіх населених пунктах району (73) встановлено пам’ятники та пам’ятні знаки жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні. Проведено їх урочисте відкриття.

           З 6 вересня по 22 листопада 2008 року в населених пунктах Кременчуцького району проводилася  мирна   меморіальна громадська акція „33 хвилини”.  Даний захід, згідно графіку,  пройшов в 12 сільських радах і 23 навчальних закладах.

В населених пунктах нашого району проведено завершальний етап міжнародної акції “Незгасима свічка”. Зокрема, даний районний захід пройшов 20.11.2008 року на території Омельницької сільської ради біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років.

 За участю представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування  в кожному населеному пункті району 22 листопада 2008 року проведено покладання траурних вінків і композицій з житніх та пшеничних колосків до пам’ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів, вшанування пам’яті загиблих хвилиною мовчання, вечорів реквіємів та запалення свічок.

Районний мітинг-реквієм  проведено 22 листопада 2008 року на території с. Кам’яні Потоки, під час якого відбулося покладання квітів і композицій з житніх та пшеничних колосків до пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні, та його відкриття  після реконструкції.

            На території району 22 листопада 2008 року вшановано пам’ять жертв Голодоморів хвилиною мовчання, зупинивши в цей час роботу в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, рух громадського та приватного транспорту у населених пунктах з подаванням відповідних звукових сигналів. Було приспущено Державний Прапор України, обмежено проведення розважальних заходів та внесено відповідні зміні до радіопрограм.

            Релігійними організаціями району проведено панахиди за жертвами Голодомору.

            У загальноосвітніх навчальних закладах активізовано роботу стосовно вивчення фактів, матеріалів, документів, пов’язаних з геноцидом Українського народу. Ведеться робота щодо подальшого залучення учнівської молоді в благодійній акції “Милосердя” з метою вирішення необхідних проблем людей, які пережили Голодомор 1932-1933 років в Україні, та надання їм практичної допомоги за місцем проживання.

Відділом  з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації апарату райдержадміністрації організовано та проведено 20 листопада 2008 року єдиний день інформування “До Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні”, під час проведення якого інформуванням було охоплено понад 35 трудових колективи (близько 785 осіб працюючих), 4,2 тис. громадян за місцем проживання.

          З метою виконання завдань надзвичайної моральної та політичної ваги – гідно вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років, керівництвом, начальниками управлінь, відділів та служб райдержадміністрації, педагогічними колективами загальноосвітніх шкіл району, працівниками бібліотечних закладів ведеться послідовна просвітницька, роз’яснювальна робота з молоддю щодо причин та наслідків Голодомору в Україні.

            Закладами культури району проведено літературні та тематичні вечори, години та уроки історичної пам’яті, вечори-реквієми та інші заходи.

          В сільських бібліотеках створені інформаційні куточки з цієї тематики, проводилися перегляди літератури, організовувалися зустрічі молоді зі свідками цих жахливих подій у житті українського народу.

        Засоби масової інформації району оприлюднюють матеріали, що стосуються жахливих подій 1932-1933 років. В районній газеті “Перемога” існує постійно діюча рубрика “Реабілітовані історією”,  в якій  активно висвітлювалися  заходи з підготовки та відзначення 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та рубрика “Пом’янемо їхні душі”, в якій друкуються списки жертв Голодомору 1932-1933 років. 

        В ефірі регіонального радіо “Ера”  виходить тематична рубрика, приурочена Голодомору 1932-1933 років, в якій виступають представники громадськості  та свідки цієї жахливої трагедії.