Пам’ятки історичної спадщини 

Історія нашого краю бере витоки із глибини віків. Плин часу, етно-культурні процеси, визначні історичні події, які відбувалися на території сучасної Полтавщини, залишили по собі унікальні пам'ятки культурної спадщини. Серед них виділяється Більське городище 7 - 3 ст. до н.е., яке вчені ідентифікують з прадавнім містом Гелон, описаним Геродотом. На площі 4 тис. га розташовані залишки величезного поселення, оточеного по багатокілометровому периметру високими земляними валами, фрагменти яких збереглися до наших часів.

 Про часи Київської Русі (XI-XII ст. н.е.), коли територія сучасної Полтавщини входила до Переяславського князівства, свідчать залишки Посульської оборонної лінії або "змієві вали", які охороняли кордони та торгові шляхи князівства від кочових племен. До оборонних укріплень входило близько 40 острогів і містечок, найдавніші з них згадуються у літописах і збереглися до наших часів. Серед них - Хорол, Лубни, Пирятин, Лохвиця, Горошин. Одне з цих містечок - Лтава, з часом перетворилось у нинішню Полтаву. З глибокої давнини Полтава була і залишається економічним і культурним центром області. Вперше місто згадується у іпатієвському літописі під 1174 роком, хоч цілком зрозуміло, що найперші сторінки її історії губляться в глибині віків, і це довели полтавські археологи - нещодавно ми відзначали 1100-літній ювілей нашого міста Полтави.

 Архітектурна спадщина Полтавщини представлена пам'ятками різноманітних стильових напрямків, серед них є й такі, що відносяться до розряду унікальних. У більшості це споруди культового та громадського призначення, які збудовані переважно на межі XVIII - XIX ст. Значне місце в переліку пам'яток займає ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря поблизу м. Лубен (XVIII ст.), Хрестовоздвиженський монастир в м. Полтаві (XVIII - XIX ст.). Серед пам'яток архітектури українського бароко, яке вважається видатним явищем в історії культури і мистецтва українського народу, - Преображенська церква в с. Великі Сорочинці Миргородського району та Троїцька церква смт Диканька (1780). Багата Полтавщина і пам'ятками архітектури епохи класицизму. Громадські та культові споруди цього стилю будувалися в багатьох дворянських садибах міст і сіл губернії. До теперішнього часу дійшли прекрасні пам'ятки класицизму: Миколаївська церква (1794), дзвіниця цієї церкви (1810) та тріумфальна арка (1820) в садибі Кочубеїв в смт Диканька, садибний будинок та інші споруди в маєтку Муравйових-Апостолів в с. Хомутець Миргородського району, будівлі в садибі Закревського в с. Березова Рудка Пирятинського району. До пам'яток архітектури зрілого класицизму відносяться також церкви: Троїцька в смт Котельва (1812), Успенська в с. Веприк (1821) Гадяцького району, Благовіщенська в с. Федорівка (1828) Карлівського району, Всіхсвятська в м. Гадячі (1836). Принципи архітектури класицизму реалізовані в забудові м. Кременчука, м. Полтави та інших населених пунктів. Видатним зразком вітчизняного містобудування XIX ст. й архітектурного класицизму є ансамбль Круглої площі в Полтаві. Полтава відома й іншими пам'ятниками епохи класицизму, серед яких - будинок пожежної команди (1808) на Першотравневому проспекті, колишня Богадільня (1820), а нині один із корпусів обласної лікарні по вул. Шевченка, школа садівництва (1830), нині міська інфекційна лікарня, інститут шляхетних панн (1832-1836) - нині Полтавський технічний університет по Першотравневому проспекту та ряд інших.

На Полтавщині було збудовано багато визначних споруд, в архітектурі яких відобразилися стильові течії та архітектурні напрямки, характерні для вітчизняного зодчества, - романтизм, еклектика, наслідування історичних стилів, модерн та ін. Серед них особливу групу становлять будови початку XX ст., що відбивають пошуки в архітектурі українського національного стилю. До них належить мурована Покровська церква в с. Плішивець Гадяцького району (1906), що повторює в певній мірі об'ємно-просторову структуру та вираз знаменитого запорізького дерев'яного дев'ятибанного Троїцького собору в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Видатною спорудою архітектури українського модерну є будинок Полтавського губернського земства, спорудженого у 1902 - 1908 рр. (нині Полтавський краєзнавчий музей), та собор в ім'я Різдва Богородиці в смт Козельщина.

Послідовні дослідження дозволяють стверджувати, що архітектурна спадщина Полтавщини ще в повній мірі не вивчена і з кожним роком доповнюється новими неповторними пам'ятками.

В меморіальних комплексах, окремих пам'ятках і пам'ятних місцях увічнено багате історичне минуле нашого народу.

Особливе місце належить пам'яткам, які відображають боротьбу українського козацтва за національне визволення і незалежність. Серед них виділяється відкритий в м. Полтаві у вересні 1995 р. - в рік відзначення 225-річчя від дня народження зачинателя нової української літератури і української літературної мови і. П. Котляревського - пам'ятник "Козацької слави". Місце для нього вибране не випадково. Панянський узвіз - це старовинний район Полтави, з найвищого місця якого відкривається панорама на Хрестовоздвиженський монастир, збудований козаком Мартином Пушкарем на честь перемоги над поляками, та на місцину над Ворсклою, де, як свідчать легенди, в свій час жила і творила піснетворка Маруся Чурай. Автор проекту пам'ятника - заслужений художник України В. Батурін, скульптор - В. Білоус. Пам'ятник "Козацької слави" виконано з використанням найважливіших козацьких атрибутів. На зеленому пагорбі встановлено Козацький Хрест з написом "Українським загиблим козакам" і двома бунчуками. На центральному камені пам'ятника розміщений герб міста Полтави, який був затверджений Богданом Хмельницьким.

У с. Жуки, що під Полтавою, споруджено Пам'ятний знак Самійлу Величку (1670 - 1728) - найвизначнішому літописцеві козацької доби. Його літопис "Сказаніє о войне козацкой" - наймонументальніший твір української історично-мемуарної прози цієї епохи.

Цілий комплекс пам'яток, присвячених подіям російсько-шведської кампанії 1709 р., розташований на Полі Полтавської битви, площа якого приблизно 300 га. Тут розміщені російські редути, братські могили російських та шведських воїнів. Найвизначніший пам'ятник подіям 1709 р. - монумент Слави в Корпусному парку Полтави. Він стоїть на місці, де, за переказом, 28 червня 1709 р. відбулася урочиста зустріч переможців бою з захисниками фортеці.

Голодомор 1932 - 1933 рр. - одна з найтрагічніших подій в Україні за всю багатовікову історію нашого народу, трагедія, яка завдала жорстокого удару по генофонду української нації. У багатьох населених пунктах області споруджено пам'ятники та пам'ятні знаки жертвам голодомору. За ініціативою письменника-земляка Олекси Коломійця та Українського фонду культури на Горі Зажури в Лубенському районі, поблизу Мгарського Спасопреображенського монастиря, споруджено меморіал народної скорботи "Голодомор-33". Домінантою меморіалу є насипний курган, над яким встановлено великий дзвін, що завершується Хрестом. До нижнього краю великого дзвону прикріплені малі дзвони, кількість яких сягає 30 - від усіх областей України, Президента України, Слов'янського центру, Малої Академії народних ремесел м. Івано-Франківська, кіностудії "Укртелефільм", лубенців. На великому дзвоні напис: "Голодоморі1933 - коли відходить одна людина - з нею вмирає світ. Коли ж мільйони ідуть в прірву, тоді вмирає вже ціла Галактика". Зліва від меморіалу знаходиться дзвін, встановлений 12 серпня 1990 року, коли вперше на Горі Зажури проведено освячення місця спорудження меморіалу народної скорботи. Автор проекту - заслужений архітектор СРСР А. Ігнатенко.

Не менш трагічною сторінкою в історії нашої країни були роки репресій. Місце вшанування пам'яті загиблих жертв репресій 30-х років XX ст., - урочище Триби Полтавського району, де поховані їх залишки (об'їзна траса Київ - Полтава - Харків, за Копилами в сторону Харкова). Тут 14 квітня 1990 р. проведено перепоховання останків жертв репресій 30-х років із виробленого піщаного кар'єру в урочищі Триби. Біля могили, яка знаходиться на невисокому піщаному пагорбі у лісі, споруджено пам'ятний знак. Він являє собою декілька хрестів, які немовби виростають з пагорба. Завершує композицію центральний хрест із вмонтованою в нього зіркою. Елементи знаків оздоблені полірованими сірими та чорними гранітними плитами. Автор ескізного проекту пам'ятного знака - полтавець В. Шевченко.

Подвигу нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. присвячено 2254 пам'ятки. Це братські та поодинокі могили радянських воїнів, партизанів, підпільників, пам'ятні знаки загиблим воїнам-односельцям, пам'ятники радянським воєначальникам. Серед них - пам'ятник генерал-лейтенанту О.І. Зигіну, який загинув при звільненні Полтави, "Нескореній полтавці" Герою Радянського Союзу Лялі Убийвовк, генерал-лейтенанту П.П. Корзуну, який загинув при звільненні Гадяча, двічі Герою Радянського Союзу С.А.Ковпаку в Котельві, жінкам-полтавкам О.А.Бондаренко і К.І.Бородай, піонерам-героям О.Василенку, Б.Гайдаю, Т. Буценку, В.Савицькому. історико-меморіальним заповідником є Шумейкове урочище, де в 1976 р. споруджено пам'ятник воїнам Південно-Західного фронту.