У Полтаві відбувся показ документального фільму «Війна химер»

Версія для друку

У Полтаві відбувся показ документального фільму «Війна химер»

 

З 20 листопада по 10 грудня Полтавщиною подорожує ХIV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Одним із регіональних майданчиків для показів і обговорень фільмів фестивалю є Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І.П. Котляревського. У ній і відбувся показ документальної стрічки режисерок Марії та Анастасії Старожицьких «Війна химер».

– Фільм про війну, кохання та смерть, про особисту історію режисерки, моєї доньки Анастасії Старожицької і бійця-добровольця Валерія Лавренова, який вийшов з Іловайського котла, про спробу життя після... Це дуже особиста історія, яка водночас об’єднує все те, що відбувалося з нашою країною в останні роки. Ми вирішили ще з Майдану просто фіксувати емоції, почуття, все, що з нами відбувається. Знімали не заради фільму. Задля відтворення історії бійці віддали нам відео з військових дій. Такого на телебаченні не покажуть, – розповіла режисер і продюсер фільму «Війна химер» Марія Старожицька.

– Ідея зробити фільм, як особисту історію почуттів, історію, як ми її називаємо, про війну, кохання та смерть, виникла згодом, бо під час того, як ми фільмували події, ніхто не знав, як вони розгортатимуться. Ніхто не знав, що коли «Лавр» (Валерій Лавренов) піде на війну, трапиться Іловайський котел і він виходитиме три доби з оточення. Ніхто не знав, що у нас буде спроба мирного життя, а потім подорож на передову. Саме тому рішення скласти історію ось так, як вона представлена у фільмі, виникло після повернення з наступної поїздки на передову, десь у 2015 році, – пояснює режисерка фільму «Війна химер» Анастасія Старожицька. – У фільмі – дві лінії – дівчини Анастасії й хлопця «Лавра». Він із Майдану йде на війну у складі батальйону «Донбас». Дівчина їде до нього, але не встигає дістатися. Починається котел і вона не може поїхати до хлопця, тому подорожує місцями, з яких війна пішла, як-то Слов’янськ, Миколаївка, Семенівка. Це дві лінії, які поєднуються розмовою двох людей між собою, коли вони виговорюються, розповідають один одному про те, що бачать навколо себе й що відчувають усередині.

– «Війна химер» – історія заради того, щоб виповісти важливі відчуття і думки. Фільм про те, як війна змінює все навколо і змінює людей. Загалом це антивоєнний фільм, – додає Марія Старожицька.

Над документальною стрічкою режисерки працювали трішки менше року. Фільм уже був у малому прокаті шістьома містами України, але Полтава до цього переліку не увійшла. Нині «Війна химер» представлена у межах Мандрівного фестивалю Docudays UA, який побуває у понад 200 містах і містечках України. Наступного року, за словами Марії Старожицької, буде ще одна спроба прокату кінострічки, аби її переглянули якомога більше людей.

– Про жодну конкуренцію з будь-яким фільмом не йдеться. Ми щасливі, що потрапили у цю хвилю нового українського кінематографу, яка зараз народилася, як завжди в усі роки війн і революцій народжувалися справжня література й поезія. Ми разом з усіма в цій хвилі. Для нас було дуже важливо передавати не просто якусь інформацію, а почуття. Викликати емоції у глядача власними щирістю, правдою і переживаннями, – говорить Марія Старожицька.

«Війна химер» триває близько 90 хвилин. Окрім фестивалю Docudays UA стрічка була представлена на Одеському міжнародному кінофестивалі й отримала Гран-прі Рівненського міжнародного кінофестивалю 2017 року. Потрапила до вісімки номінантів на розгляд Оскарівського комітету для обрання фільму-представника від України.

Фільм присвячений пам’яті бійця добровольчого батальйону «Донбас» Вадима Антонова, позивний «Літак», який служив разом із Валерієм Лавреновим.

Показ документальної стрічки відвідали учні Полтавської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3, де свого часу навчалася Марія Старожицька, а також представники громадськості. 

угору ↑