Методичні рекомендації, щодо порядку посвідчення права власників земельних часток (паїв) державними актами на право власності на земельні ділянки та їх використання

Версія для друку

 

Методичні рекомендації, щодо порядку посвідчення права власників земельних часток (паїв) державними актами на право власності на земельні ділянки та їх використання

 

На сучасному етапі основним напрямом земельної реформи в сільському господарстві є посвідчення права власників земельних часток (паїв) державними актами на право власності на земельну ділянку. Масове виготовлення та видача державних актів на землю на селі сприяла підвищенню інтересу широкого кола сільських жителів до набуття земельних ділянок у приватну власність. Певна частина таких людей не мала сертифікатів на право на земельну частку (пай). У зв'язку з цим на практиці гостро постала проблема визначення та уточнення списків громадян, які мають право на земельну частку (пай) по кожній сільській раді та по кожному сільськогосподарському підприємству. Враховуючи таку ситуацію, 8 липня 2003 р.Верховна Рада України  прийняла Закон України "Про порядок виділення земельних ділянок у натурі власникам земельних часток (паїв)", спрямований на врегулювання комплексу відносин, що виникають при виділенні земельних часток (паїв) у натурі та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Даним законом чітко розкривається основне питання паювання сільськогосподарських земель - питання про те, хто має право на земельну частку (пай) а саме. Колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Громадяни, право на земельну частку (пай) яких визнане судом. Громадяни, переселені з зони Чорнобильської аварії. Наявність сертифікату є безперечним доказом наявності в громадян права на земельну частку (пай). Однак, у випадку небуття права через суд, документом, який підтверджує наявність права на земельну частку (пай), є рішення відповідного суду про визнання за особою права на земельну частку (пай) із земель конкретного колективного сільськогосподарського підприємства.

Особливий порядок підтвердження права на земельну частку (пай) для громадян України, евакуйованих із зони відчуження, відселених із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Наявність у цієї категорії громадян права на земельну частку (пай) підтверджується трудовою книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства, яку громадянин отримав під час перебування у членах господарства, розташованого в зоні Чорнобильської аварії, чи нотаріально засвідченою випискою з такої книжки. Юридичною підставою для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі їхнім власникам державних актів на право власності на земельні ділянки є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Для прийняття такого рішення необхідно волевиявлення власника земельної частки (паю). Таке волевиявлення виражається у формі письмових заяв, які подають власники земельних часток (паїв) до ради чи держадміністрації. У заяві власник земельної частки (паю) зазначає, яким чином він бажає виділити свою частку в натурі (на місцевості):

-по-перше, власник земельної частки (паю) має право вимагати виділення її в натурі у вигляді однієї земельної ділянки, право власності на яку посвідчується виданим на його ім'я державним актом на право власності на земельну ділянку;

-по-друге, якщо в складі сільськогосподарських земель, з яких виділяється земельна частка (пай), представлені два чи більше видів сільськогосподарських угідь (рілля, сади чи виноградники, сінокоси, пасовища, перелоги), то власник земельної частки (паю) має право вимагати виділення паю в натурі, не однією, а двома земельними ділянками з різним складом сільськогосподарських угідь. При цьому на кожну земельну ділянку має бути виданий державний акт на право власності;

-по-третє, якщо одна і та ж особа має два чи більше земельних часток (паїв), то вона має право, об'єднавши паї, виділити їх у натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою, право власності на яку посвідчуватиметься одним державним актом, або ж вимагати виділення в натурі кожної належної їй земельної частки (паю) окремими земельними ділянками з різним складом сільськогосподарських угідь та отримання на кожну з них окремих державних актів на право власності;

-по-четверте, два чи більше власників земельних часток (паїв) мають право на виділення їх у натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою, яка належатиме їм на праві спільної власності. Для цього їм потрібно подати до відповідного органу влади спільну заяву в письмовій формі.

Слід зазначити, що орган влади, якому подана заява, при її розгляді не має права вийти за межі змісту заяви (за межі змісту висловленого в заяві клопотання (бажання) власника земельної частки (паю)). Орган влади вправі або задовольнити заяву, або відмовити в її задоволенні, якщо для цього є правові підстави.

Рішення органу влади щодо заяви власника земельної частки (паю), яке вийшло за межі заявленого ним клопотання, є порушенням земельних прав даного громадянина.

Подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю їхніх власників у межах одного сільськогосподарського підприємства є підставою для сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняти рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Однак на практиці подання такої заяви навіть меншістю чи взагалі одним власником земельної частки (паю) викликає необхідність розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).При поданні заяв громадянами враховуються спільні інтереси щодо використання отриманих земельних ділянок. Так наприклад, вони можуть планувати спільне використання землі шляхом створення сільськогосподарського підприємства, кооперативу, фермерського господарства або громадяни непрацездатного віку можуть мати інтерес у передачі їх земельних ділянок в оренду одному сільськогосподарському підприємству, фермерському господарству чи іншому виробникові товарної сільськогосподарської продукції. В зв'язку з цим громадянам, які мають той чи інший інтерес у спільному використанні отриманих ними у власність земельних ділянок можуть бути  виділені їх земельні частки (паї) у натурі (на місцевості) єдиним земельним масивом.

Виділення двома чи більше особами належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, який являє собою одну земельну ділянку, що передається цим особам у спільну власність. Обов'язковою умовою виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) єдиним масивом, який являє собою одну земельну ділянку, що передається у спільну власність, є подання громадянами - власниками паїв спільної заяви про це. Заява складається в письмовій формі та підписується всіма власниками земельних часток (паїв), які хочуть виділити їх  в натурі у вигляді спільної земельної ділянки.

Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Земельним законодавством обмежено кількість випадків отримання землі у спільну сумісну власність. Так у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:

а) подружжя;

б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;

в) співвласників житлового будинку.

Отже інші громадяни-власники земельних часток (паїв) можуть виділити їх у натурі з отриманням земельної ділянки у спільну часткову власність.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Таким чином, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у спільній власності, пов'язане з істотними обтяженнями та незручностями. Тому виділення всіх земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства в натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою, яка належатиме великій кількості громадян на праві спільної часткової власності, є недоцільним.

Відповідно чинного законодавства органи влади здійснюють організаційне забезпечення процесу виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), починаючи від збору заяв власників земельних часток (паїв) та завершуючи видачею власникам земельних ділянок державних актів на право власності на землю.

Відповідно компетенції органи влади:

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

- приймають рішення  щодо  виділення земельних  часток  (паїв) у  натурі  (на місцевості).

- уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), але  дане уточнення таких списків не є їх затвердження органом влади, оскільки списки затверджуються власниками земельних часток (паїв) на їх зборах Значення уточнення списків органами влади полягає в проведенні роботи по виявленню всіх осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.

 - уточнюють місце розташування, меж і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), тобто органи влади попередньо уточнюють місця розташування, меж і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), реалізувавши вимогу Закону України "Про порядок виділення земельних ділянок у натурі власникам земельних часток (паїв)" яким передбачено виключення з площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, деградованих, малопродуктивних, а також техногенне забруднених сільськогосподарських угідь, що підлягають консервації; заболочених земель; інших земель, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Остаточне уточнення здійснюється землевпорядною організацією при виконанні польових землевпорядних робіт і фіксується в проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), який затверджується на зборах власників земельних часток (паїв);

 - укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

 - сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо.

 - надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

 - розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Отже проект організації території земельних часток (паїв) виноситься на затвердження зборів власників земельних часток (паїв) після його погодження відповідним органом влади;

 - організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

 - оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їхніх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку. Отже селяни мають певну можливість хоча б частково виправити результати розподілу якщо двоє громадян, які взяли участь у розподілі земельних ділянок, домовляться між собою про обмін земельними ділянками, що дісталися їм за результатами розподілу. Це право можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) по розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

 - приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

 Слід відмітити що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

 При цьому організація робіт з розподілу земельних ділянок включає:

 1) інформаційну підготовку до проведення зборів;

 2) визначення порядку розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

 3) проведення розподілу;

 4) документальне оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Отже до проведення зборів щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідна рада чи райдержадміністрація повинна розмістити в загальнодоступних місцях у населених пунктах, де проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) не пізніше ніж за 14 днів до їх проведення.

 

Важливе значення в проведенні розподілу є забезпечення належного кворуму присутніх на зборах власників земельних часток (паїв). Для прийняття легітимних рішень необхідна присутність на зборах не менше двох третин власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства.

Порядок денний зборів повинен включати такі питання:

- про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- про методи (способи) розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

- про проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Якщо жоден з запропонованих для затвердження на зборах способів розподілу земельних ділянок не набере двох третин голосів власників земельних часток (паїв), то розподіл проводиться шляхом жеребкування.

Результати розподілу оформляються протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їхніми представниками, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів.

Після проведення зборів у дводенний строк схему розташування земельних ділянок із зазначенням номерів земельних ділянок та номерів їхніх власників за списком розміщують у загальнодоступному місці в населеному пункті для ознайомлення з нею громадськості протягом не менше 10 днів.

В свою чергу відповідна рада чи райдержадміністрація протягом п'яти днів після ознайомлення громадськості з результатами розподілу повинна вжити заходів до остаточного його погодження та доручити землевпорядній організації забезпечити виконання робіт з установлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки.

Слід звернути особливу увагу на те, що згідно ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Отже за загальним правилом, кожна земельна ділянка повинна мати визначені в установленому порядку межі.

Виходячи з демографічного складу власників земельних ділянок, отриманих шляхом виділення земельних часток (паїв) у натурі, та їхніх намірів щодо використання земельних ділянок після отримання державних актів на право власності, даний законодавством передбачено гнучкий порядок закріплення меж земельних ділянок межовими знаками. Якщо власник земельної ділянки має намір самостійно її використовувати, то межі його земельної ділянки мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Якщо двоє чи більше власників земельних часток (паїв) виділяють їх у натурі на місцевості єдиним масивом у якості однієї земельної ділянки, що передається у спільну власність зазначених осіб, то межі такої спільної земельної ділянки також закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Однак якщо двоє чи більше власників земельних часток (паїв) виділяють їх у натурі (на місцевості) єдиним земельним масивом, який являє собою відповідну кількість суміжно розташованих окремих земельних ділянок (одне поле), то в такому випадку межі  кожної з таких земельних ділянок визначаються в технічній документації, але не переносяться в натуру (на місцевість). Це пов'язано з тим, що власники розташованих в одному земельному масиві (полі) земельних ділянок мають намір або спільно використовувати земельні ділянки, створивши сільськогосподарський кооператив чи іншу юридичну особу, або ж виявили бажання передати земельні ділянки в оренду одному сільськогосподарському товаровиробникові. Отже в такому разі межі окремих земельних ділянок не закріплюються на місцевості а  фіксуються межовими знаками лише зовнішні межі єдиного земельного масиву (поля).

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок кожному власнику земельної частки (паю), видається державний акт на право власності на земельну ділянку. Якщо двоє чи більше власників земельних часток (паїв) виявили бажання виділили їх у натурі (на місцевості) єдиним земельним масивом, який являтиме собою одну земельну ділянку, що передається у спільну власність, то таким особам видається один державний акт на право власності на спільну земельну ділянку.

У випадку коли у власника виділеної в складі єдиного земельного масиву земельної ділянки чи його спадкоємців зміняться плани щодо подальшого використання такої ділянки, і вони вирішать господарювати на земельній ділянці самостійно, і земельна ділянка знаходиться всередині єдиного масиву, то найкращим варіантом у такій ситуації є обмін розташованої всередині земельного масиву земельної ділянки на іншу, яка знаходиться в периферійній частіші того самого чи іншого земельного масиву. Згідно чинного законодавства, обмін земельними ділянками може здійснюватися їхніми власниками лише за взаємною згодою та на добровільній основі. У разі досягнення власниками земельних ділянок згоди щодо обміну ними вони повинні звернутися до нотаріуса для підготовки тексту договору міни земельними ділянками.  Договір міни земельними ділянками підписується обома сторонами і підлягає нотаріальному посвідченню. Саме з моменту нотаріального посвідчення договір набуває чинності. З метою стимулювання громадян до обміну належними їм на праві власності земельними ділянками зазначеним Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. "Про державне мито" такі громадяни звільнені від сплати державного мита за посвідчення договору міни земельними ділянками.

 

 

угору ↑