Обов'язки і права власників земельних ділянок

Версія для друку

 

Права та обов'язки власників земельних ділянок, контроль за охороною та раціональне вткористання земель

У власників землі є різноманітні права, Але вони взаємопов'язані між собою. Стаття 90 Земельного кодексу України чітко їх визначає:
«Власники земельних ділянок мають право:
а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
б) самостійно господарювати на землі;
в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
2.Порушені права власників земельних ділянок підлягатимуть відновленню в порядку, встановленому законом».
Основне невід'ємне право власника- самостійно господарювати на своїй земельній ділянці, здійснювати безпосередню її експлуатацію. Однак самостійне використання земл і- це не тільки право, але і обов’язок власника. Крім того, він має право і зобов'язаний використовувати землю саме у тих цілях, для яких вона призначена.
Право самостійного госпадарювання і безпосередньої експлуатації землі припускає наявність у власника конкретних прав, обумовлених відповідною метою використання або цільовим призначенням земельної ділянки.
Всі права власника здійснюються ним тільки у встановленому порядку. Зведення будівель і споруд ( виробничих, культурно-побутових та ін.) допустимо на призначених для цього земельних ділянках і по узгодженню з місцевими радами і відповідними державними органами. Умови та порядок надання земельних ділянок в оренду регламентується Законом України «Про оренду землі» і здійснюються на обмежений законом термін і без зміни їх цільового призначення. Видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф власники землі мають право на загальну глибину розробки до двох метрів, а прісні підземні води – до 20 метрів.
Окрему группу прав складають майнові права, пов'язані з правом власності на землю. Все створене або здобуте власником на власній земельній ділянці (згідно з її цільовим призначенням) належить власнику. Так, власники  земельних ділянок володіють правом власності на створену сільськогосподарську продукцію, посіви, насадження сільськогосподарських культур і інші насадження, а також доходи від їх реалізації.
Окрім прав, що виражають основний зміст права власності, а також обумовлених ним, існує цілий ряд інших прав. Так, наприклад, власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; відшкодування завданих збитків; відновлення стану земельної ділянки, який інснував до порушення прав; запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання недійсними рішень органі виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків. Під збитками розуміється грошова вартість пошкодженої чи знищеної земельної ділянки, невикористані витрати і упущена користь.
При руйнуванні будівлі від стихійного лиха чи пожежі за власником будівлі зберігається право власності на земельну ділянку.
Право власників землі гарантується законом . Це означає, що припиненняґ права власності на земельну ділянку або її частину може мати місце лише у випадках і на підставах, передбачених законодавством. Втручання в діяльність власників землі, пов'язане з її використанням, з боку держвних, господарських і інших органів та організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками земельного законодавства. Права власників можуть бути обмежені лише у випадках, прямо передбачених законом.
Порушені права власників землі підлягають відновляють радами згідно із їх компетенцією, судом, арбітражним  чи третейським судом.      
     Обов'язки власників земельних ділянок
Стаття 91. Земельного кодексу  України  «Обов'язки власників земельних ділянок» передбачає :
     «1. Власники земельних ділянок зобов'язані:
     а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
     б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
     в) своєчасно сплачувати земельний податок;
     г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
     ґ) підвищувати родючість ґрунтів та  зберігати  інші  корисні властивості землі;
     д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування  дані  про  стан  і  використання земель  та  інших  природних  ресурсів  у  порядку,  встановленому законом;
     е) дотримуватися   правил   добросусідства    та    обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
     є) зберігати геодезичні знаки,  протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
     2. Законом можуть бути встановлені інші  обов'язки  власників земельних ділянок.»
   Відповідно  до  пункту 1  статті 110  Земельного кодексу: “…на  використання  власником  земельної  ділянки  або  її  частини  можу  бути  встановлено  обмеження  (обтяження)  в  обсязі,  передбаченому  законом  або  договором”.
 Обмеження  прав  власності  на  землю  тісно   пов’язано  з  правом  земельного  сервітуту (  глава 16  Земельного кодексу).  Право  земельного  сервітуту -  це  право  власника  або  землекористувача  земельної   ділянки  на  обмежене  платне  або  безоплатне  користування    чужою земельною  ділянкою (  ділянками).  Постійний  або  строковий  земельний  сервітут  здійснюється  способом,  найменш  обтяжливим  для  власника  земельної  ділянки,  щодо  якої  він  установлений. 
Відповідно  до  статті 99  Земельного кодексу  власники   або  землекористувачі  земельних  ділянок  можуть  вимагати  встановлення  таких  земельних  сервітутів :
а) права  проходу  та  проїзду  на  велисопеді;
б) права  проїзду  на  транспортному  засобі  наявним  шляхом ;
в) права прокладання  та  експлуатації  лінії  електропередачі,  зв’язку,  трубопроводів,  інших  лінійних  комунікацій ;
г)  права  прокладати  на  свою  земельну  ділянку  водопровід  із  чужої    природної водойми,  або  через  чужу  земельну  ділянку;
г-1) права  відводу  води  зі  своєї  земельної  ділянки  на  сусідню  або  через  сусідню  земельну  ділянку;
д) права  забору  води  з  природної  водойми,  розташованої на  сусідній  земельній  ділянці,  та  права  проходу  до  природної  водойми ;
е) права  поїти  свою  худобу  їз  природної  водойми,  розташованої  на  сусідній  земельній  ділянці,  та  права  проходу  до  природної  водойми ;
є)  права  прогону  худоби   наявним  шляхом ;
ж) права  встановлення  будівельних  риштувань  та  складування  будівельних  матеріалів,  з  метою  ремонту  будівель   та  споруд.
Земельний  сервітут  встановлюється  за  домовленістю  між  власниками  сусідніх  земельних  ділянок  на  підставі  договору  або  рішенням  суду. Право земельного  сервітуту  виникає  після  його  державної  реєстрації  в  порядку  встановленому  для  державної  реєстрації  прав  на  земельну  ділянку. Дія  земельного  сервітуту  зберігається  у  разі    переходу  до  іншої  особи  прав  на  земельну  ділянку,  щодо  якої   встановлений  земельний  сервітут.
Доцільно  буде  одразу  ж  згадати   про  обмеження,  встановлене  пунктом  13  “  Перехідних  положень”  “  на  період  до  1  січня  2010  року  громадяни  та  юридичні  особи  можуть  набувати  право  власності  на  землі  сільськогосподарського  призначення  загальною  площею  до  100 гектарів.  Ця  площа   може  бути  збільшена  у  разі  успадкування  земельних  ділянок  за  законом “.
    

 

угору ↑