Порядок та умови укладення шлюбного договору

Версія для друку

 

Порядок та умови укладення шлюбного договору

 

Вперше  інститут шлюбного  контракту був передбачений Законом  України  від  23.06.1992 р.  «Про  внесенння  змін  та  доповнень  до  Кодексу  про  шлюб  та  сім’ю України»,  згідно  з  яким  до  КпШС   було   включено   ст.27-1,  що  передбачає  можливість  укладання  цього   контракту  між  особами,  які   вступають  у  шлюб.

Відповідно  до  діючого   законодавства,  шлюбний  договір  може  бути  укладено особами, які  подали  заяву  про  реєстрацію  шлюбу,  а  також  подружжям. У літературі питання про його правову  природу  є  дискусійним.  Між   членами  сім’ї  можуть  також  укладатися   цивільно-правові  договори (наприклад,  договори дарування,   купівлі-продажу,  позики  тощо).  Однак   вони   на  відміну  від  шлюбного  договору  не   залежать  від  сімейно-правового  становища   учасників.  Водночас шлюбний  договір є  різновидом  договору.  Тому  для  його  дійсності, крім  спеціальних   умов,  передбачених  главою 10 СК, необхідне додержання всіх умов дійсності угоди,  передбачених  ст. 203 Цивільного кодексу України. Згідно  ч.1 ст. 92  СК України  шлюбний  договір  може  укладатися  між  особами, які   подали  заяву  про  реєстрацію шлюбу,  а  також  подружжям.  Якщо  в  шлюб  вступають неповнолітні особи або одна з осіб, які одружуються, є неповнолітньою,  зазначені  неповнолітні,  укладаючи  шлюб з  додержанням  умов,  передбачених  статтями  22 і  23 СК, набувають  повну  цивільну  дієздатність  з  моменту  реєстрації  шлюбу.  Тому  для  укладення  між  ними  шлюбного  договору  після  реєстрації шлюбу згода  на  це  батьків та  піклувальників  не потрібна. На укладання ж шлюбного договору до  реєстрації  шлюбу, якщо  його  стороною  є   неповнолітня  особа,   потрібна  письмова  згода  її  батьків  або  піклувальників,  засвідчена  нотаріусом.

 Законодавство передбачає, що шлюбним договором можуть  регулюватися  майнові  відносини  між  подружжям,  визначатися  їх  майнові  права  й  обов’язки,  майнові  права  та  обов’язки  подружжя  як  батьків.  Останнє положення означає, що у шлюбному договорі можуть  передбачатися  регулювання  майнових  відносин  між   батьками  та   дітьми,  а  також   визначатися  обов’язки   батьків  щодо  утримання  дітей.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини  встановлений  СК,  а  також  ставити  одного  з  подружжя  у   надзвичайно  невигідне  матеріальне становище.  Вищезазначений   договір  має  укладатися  у  письмовій   формі  і  нотаріально  посвідчуватися. Шлюбний  договір  укладається у трьох примірниках.

У шлюбному договорі може  бути  встановлено  загальний  строк   його  дії,  а також  строки  тривалості  окремих прав  та  обов’язків. Ця  норма  є   диспозитивною. Тому в договорі зазначені строки можуть і не  передбачатися. Якщо у  цьому  документі  не  передбачений  загальний  строк  його  дії   він  діє  до  відмови  подружжя  від  цього  договору  або до  його розірвання.  Подружжя  може  продовжити  термін  дії   шлюбного  договору.

У шлюбному договорі може  бути  встановлена чинність цього  документа  або  окремих  його  умов  і  після  припинення  шлюбу. У  разі  розірвання  шлюбу  умови  шлюбного  договору  не  пов’язані  з  існуванням   шлюбу,  зберігають   свою   силу.

         Основним    змістом  шлюбного   договору  є   визначення   правового  режиму  майна  подружжя.  Дружина  і  чоловік  можуть  змінити   режим  як  роздільного  та  і  спільного  майна.  Подружжя  також  можуть  обмежити   дію  режиму  спільності   майна  на  окремі   предмети,  що   входять  до  складу  спільного  майна  дружини  і чоловіка,  передбачивши,    наприклад  що  вклади  внесені   у  банківські  установи  на  ім’я  одного  з подружжя,  належать  кожному  з  них,  або  що   речі  для   професійних  занять    будуть  приватною  власністю  того з   подружжя,  предметом  професійної діяльності  якого  вони є.

         Шлюбний  договір   може  передбачати  способи  участі  подружжя  у  доходах  одне  одного,  порядок  витрат  дружини  і  чоловіка,  розмір  їх  часток у  спільному   майні  у  разі   розлучення,  порядок   погашення  боргів. Дружина  та  чоловік  можуть  включити  до  шлюбного  договору  будь-які  інші  умови  щодо  правового  режиму  майна,  якщо  вони  не  суперечать моральним засадам  суспільства.

         Подружжя  можуть   змінити  умови договору з власної  згоди, або  у  разі  виникнення  спору  за  рішенням  суду.  Одностороння  зміна  умов  шлюбного  договору не допускається.

         Стаття  102  СК України  передбачає,  що  розірвання  шлюбного  договору можливе на вимогу розірвати договір  одним  з  подружжя,  або  за  рішенням  суду  з  підстав,  що  мають   істотне   значення, зокрема  в  разі  неможливості  його   виконання. Той з  подружжя, хто  пред’явив  позов,  має  довести  наявність  таких  підстав. Уявляється,  що  під  істотними  обставинами,  як  й при   зміні  умов  шлюбного  договору,  треба  розуміти  обставини,   наявність яких  істотно  порушує  інтереси  того  з подружжя,  хто  пред’явив позов, а також  неповнолітніх  та  повнолітніх  непрацездатних  дітей. Для розірвання  шлюбного  договору необхідне пред’явлення  перетворювального  позову.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених законодавством.


Дивіться також

угору ↑