Права та обов'язки орендодавця

Версія для друку

 

 

Права та обов’язки орендодавця

 

 Статтею 24   Закону  України  « Про оренду землі»  визначено права та обов'язки орендодавця :

 Орендодавець має право вимагати від орендаря:• використання земельної   ділянки   за  цільовим  призначенням згідно з договором оренди;

• дотримання екологічної    безпеки    землекористування     та збереження  родючості  ґрунтів,  додержання  державних стандартів, норм і правил,  у тому числі місцевих  правил  забудови  населених пунктів;

• дотримання режиму  водоохоронних  зон,  прибережних  захисних смуг,  зон  санітарної  охорони,   санітарно-захисних   зон,   зон особливого  режиму використання земель та територій,  які особливо охороняються;

• своєчасного внесення орендної плати.

 Орендодавець зобов'язаний:

• передати в  користування  земельну  ділянку   у   стані,   що відповідає умовам договору оренди;

• при передачі  земельної  ділянки   в   оренду   забезпечувати відповідно  до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
• не вчиняти  дій,  які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

• відшкодувати орендарю   капітальні   витрати,   пов'язані   з поліпшенням  стану  об'єкта  оренди,  яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

• попередити орендаря  про  особливі  властивості  та  недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні  наслідки  для  довкілля  або  призвести  до погіршення стану самого об'єкта оренди.

 Важливими в переліку обов’язків власників земельних ділянок є охорона земель. Закон України «Про охорону земель», Розділ VI «Охорона земель при здійсненні господарської дільності » визначає статтею 35 «Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності» наступні:
     «Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:
• дотримуватися вимог     земельного    та    природоохоронного законодавства України;

• проводити на  земельних  ділянках   господарську   діяльність способами,  які  не  завдають  шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів;

• підвищувати родючість  грунтів  та  зберігати  інші   корисні властивості   землі   на   основі   застосування  екологобезпечних технологій обробітку і  техніки,  здійснення  інших  заходів,  які зменшують  негативний  вплив на грунти,  запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;
• дотримуватися стандартів,    нормативів    при     здійсненні протиерозійних,   агротехнічних,  агрохімічних,  меліоративних  та інших  заходів,  пов'язаних  з  охороною  земель,  збереженням   і підвищенням родючості грунтів;

• надавати відповідним  органам  виконавчої  влади  та  органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів  та агрохімікатів;

• сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель,  динамікою родючості грунтів;
• своєчасно інформувати  відповідні  органи виконавчої влади та органи  місцевого  самоврядування  щодо   стану,   деградації   та забруднення земельних ділянок;

• забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;
• забезпечувати використання  земельних  ділянок  за   цільовим призначенням  та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

• забезпечувати захист   земель   від    ерозії,    виснаження, забруднення,  засмічення,  засолення,  осолонцювання, підкислення, перезволоження,  підтоплення,  заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;

• уживати заходів     щодо     запобігання     негативному    і екологонебезпечному  впливу  на  земельні  ділянки  та  ліквідації наслідків цього впливу».

Власникам земельних часток (паїв), земель сільськогосподарського призначення варто пам'ятати також про положення статті 36 Закону України «Про охорону земель», яка має назву «Охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського   призначення» :
«Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується  на  основі  реалізації  комплексу   заходів   щодо збереження

продуктивності сільськогосподарських угідь,  підвищення їх екологічної стійкості та родючості грунтів,  а також  обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

 Зміна цільового   призначення  земель  сільськогосподарського призначення допускається лише за умови  обґрунтування  доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

 У разі   вилучення   (викупу)  земель  сільськогосподарського призначення  для  несільськогосподарських  потреб   забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.

 Черезсмужжя та  конфігурація земельних ділянок,  що створюють перешкоди   в   ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів,  а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню  відповідно  до  затвердженої проектної документації із землеустрою.

 Захист земель  сільськогосподарського призначення від ерозії, селів,  підтоплення та  інших  видів  деградації  здійснюється  на основі реалізації заходів, передбачених державними і регіональними програмами,  відповідно до робочих проектів рекультивації, захисту земель від ерозії та іншої документації із землеустрою».

 Стаття 37 Закону України «Про охорону земель» - «Основні вимоги до охорони родючості грунтів» визначає :

 «Власники та   землекористувачі,   в   тому   числі  орендарі, земельних ділянок  зобов'язані  здійснювати  заходи  щодо  охорони родючості    грунтів,    передбачені   цим   Законом   та   іншими нормативно-правовими актами України.

 Використання земельних ділянок способами,  що  призводять  до погіршення їх якості, забороняється.

 На землях   сільськогосподарського   призначення   може  бути обмежена діяльність щодо:

 вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування  окремих  технологій  їх  вирощування  або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ;  використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;   необгрунтовано інтенсивного використання земель. З метою  здійснення  контролю  за динамікою родючості грунтів систематично  проводиться  їх  агрохімічне  обстеження,  видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами грунтів і рівні їх забруднення.

 Дані агрохімічної  паспортизації  земель  використовуються  в процесі регулювання земельних відносин при:

 передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

 зміні власника земельної ділянки або землекористувача;

 проведенні грошової оцінки земель;

визначенні розмірів плати за землю;

 здійсненні контролю за станом родючості грунтів.

 Форму агрохімічного  паспорта   та   порядок   його   ведення встановлює  центральний  орган  виконавчої влади з питань аграрної політики».

 

 

угору ↑