Українські революції та їхні уроки

Версія для друкуВерсія для друку

Так вже випадає у нашій модерній історії, що листопад для України та українців стає символом революцій: 22 числа Україна відзначає річницю відтоді як у Києві стався соціальний вибух, що увійшов в історію під назвою Помаранчева революція, а 21 числа — річницю від початку вже іншої української революції, що отримала назву Революції Гідності. На думку науковців, попри дев’ятирічну різницю у часі ці революції тісно пов’язані між собою, тому й розглядати їх треба в одному історичному контексті.

Переважна більшість громадян України були свідками тих доленосних подій, сотні тисяч (якщо не мільйони) брали у них безпосередню участь. Події мали між собою немало спільного: епіцентр революцій, як у одному, так і іншому випадках, містився у самому серці столиці на Майдані Незалежності, громадяни масово вийшли на площі і вулиці, бо їх дістала брехня політиків і влади, і, нарешті, головною постаттю, що спричинила обидва соціальні вибухи, став Віктор Федорович Янукович.

Осмислюючи рушійні сили та мотивацію народних виступів 2004 р., зазначимо, що поле учасників масових акцій було тоді надзвичайно широким. Люди вийшли на вулиці (а це залишалося для них єдино можливою формою протесту) і тому, що побачили реальну загрозу виборів без вибору, без змін, на які вони так сподівалися, перспективу консервування держави й суспільства. Соціальна та політична строкатість її учасників, а це мільйони людей, яких взагалі важко було віднести до якихось організованих і структурованих сил, засвідчила: це був єднальний протестний порив проти корумпованої влади, кланово-олігархічної заангажованості політики й економіки. І саме аграрна частина центральної й північної України стала головним «електоральним сектором», що забезпечив перевагу «помаранчевих» як на виборах, так і у ході протестних акцій 2004 р.

На жаль, лідери Помаранчевої революції упродовж кількох наступних років зробили все можливе і неможливе, щоб своїми діями дискредитувати ідеї майдану. Неймовірні амбіції, постійні суперечки за портфелі, відірваність від реального життя, невиконання своїх обіцянок, гальмування реформ та зубожіння більшості населення спричинили до повернення у велику політику і врешті-решт перемогу на президентських виборах 2010 р. такої одіозної постаті як В. Ф. Янукович. До речі, одним із перших його указів було скасування Дня Свободи, який до цього вже відзначався у країні 22 листопада, і об’єднання його з Днем Соборності 22 січня. Відповідно до його планів, про відзначення Дня Свободи 22 листопада українці мали б швидко забути.

Задля цього, у шкільних підручниках з історії, що видавалися під контролем міністра освіти і науки Д. Табачника, відомості про Майдан були зведені до мінімуму, водночас у деяких ЗМІ час від часу почали з’являтися публікації, у яких зазначалося, що у листопаді-грудні 2004 р. у В. Ф. Януковича політичні опоненти просто вкрали перемогу.

Здавалося після численних помилок помаранчевих і поразки їх на виборах 2010 р., зневіра людей до політики і політиків була такою великою, що у другий майдан вже мало хто вірив, а за прогнозами деяких науковців, він міг знову зібратися лише через 30-50-років, коли б підросло і змужніло нове покоління українців. Та й за історичною логікою, революції у тій чи іншій країні не вибухають часто, оскільки проведення корінних змін (якщо вони відбуваються справді) у суспільстві не може відбуватися через такі короткі проміжки часу.

Та всупереч усім прогнозам восени 2013 р. внаслідок чергової брехні, 21 листопада люди знову масово вийшли із протестами на Майдан, розпочалася Революція Гідності (також відома як Євромайдан). Головними причинами протестів стали відмова підписання Угоди про Європейську інтеграцію, надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім’ї», створення системи управління з ознаками диктатури та ін. Певно уроки Помаранчевої революції були таки погано засвоєні діючою владою Януковича.

Останні революції свідчать про те, що українці, попри нав’язану нашим північним сусідом роль так званого молодшого брата, піднімаються із колін, внаслідок останніх подій (у тому числі після загибелі тисяч людей), в Україні формується одна нація, для якої спільними є як національні, так і духовні цінності. Певно, так вже судилося, щоб Україна на своєму шляху до повноцінної, незалежної, європейської держави пройшла і такі складні випробовування.

Зважаючи на знаковість двох українських революцій, 13 листопада 2014 р. Президент України П. О. Порошенко підписав указ про щорічне відзначення 21 листопада Дня Гідності та Свободи. Підписуючи Указ голова держави, зокрема зазначив наступне: «Україна — це територія Гідності й Свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції — наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи».

 

 

Перелік виявлених документів, що свідчать про події Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні у м Полтаві

   

Збір активістів місцевого євромайдану біля адміністративного приміщення Полтавської обласної державної адміністрації. Вхід заблоковано мішками зі снігом. Дата світлини 25.01.2014.

   

Дебати активістів місцевого євромайдану із представниками влади біля входу до адміністративного приміщення Полтавської обласної державної адміністрації. Дата світлини 25.01.2014.

Біля входу до адміністративного приміщення Полтавської обласної державної адміністрації заслужений журналіст України, генеральний директор ОДТРК «Лтава» М. І. Ляпаненко (в центрі зліва) та депутат обласної ради, голова Полтавського осередку політичної партії «Удар» П. В. Ворона (в центрі справа). Дата світлини 25.01.2014.

   

Активісти місцевого євромайдану біля адміністративного приміщення Полтавської обласної державної адміністрації. Вхід заблоковано мішками зі снігом. Дата світлини 26.01.2014.

   

Активісти місцевого євромайдану біля адміністративного приміщення Полтавської обласної державної адміністрації. Вхід заблоковано мішками зі снігом. Дата світлини 25.01.2014.

Барикада біля адміністративного приміщення Полтавської обласної державної адміністрації. Дата світлини 04.02.2014.

   

   

   

Приміщення Полтавської обласної державної адміністрації. Дата світлини 20.02.2014.

Предмети, що буди знайдені після мітингових подій 19.02.2014 біля Полтавської обласної державної адміністрації. Дата світлини 20.02.2014.

Мітинг активістів місцевого євромайдану біля Полтавської обласної державної адміністрації. Документ не зафондовано. 21.02.2014.

Мітинг біля Полтавської обласної державної адміністрації. Дата світлини 02.03.2014.

Пам’ятний знак (тимчасовий) на пошанування Героїв небесної сотні на території Полтавської обласної державної адміністрації. Дата світлини 19.08.2014.

Виступ голови Полтавської облдержадміністрації Володимира Головка на мітингу у день річниці Революції Гідності біля будинку Полтавської облдержадміністрації. 20.02.2015

Молодь Полтавщини з портретами «Небесної Сотні» на мітингу з нагоди річниці Революції Гідності. 20.02.2015

Покладання квітів керівниками області та представниками церкви до стіни Героїв. 20.02.2015.

Покладання квітів молоддю Полтавщини до стіни Героїв. 20.02.2015

Хода молоді Полтавщини з портретами «Небесної Сотні». 20.02.2015

Група учасників ходи пам’яті з нагоди річниці Революції Гідності. 20.02.2015

Багаточисельна хода з нагоди річниці Революції Гідності навколо Корпусного парку у місті Полтаві. 20.02.2015

Хода з нагоди річниці Революції Гідності по центральній вулиці міста Полтави (вул. Жовтнева). 20.02.2015

Учасники ходи з нагоди річниці Революції Гідності з українськими прапорами та плакатами «Слава Україні! Героям слава!» 20.02.2015

Хода пам’яті з нагоди річниці Революції Гідності на площі біля Полтавського Свято-Успенського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату за участю керівництва області (на передньому плані: справа від представника церкви голова обласної ради Петро Ворона, зліва — голова облдержадміністрації Валерій Головко). 20.02.2015

Початок ходи пам’яті з нагоди річниці Революції Гідності. Молодь у національних костюмах зі свічками скорботи біля Полтавського Свято-Успенського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. 20.02.2015

Молодь з портретами «Небесної Сотні» біля Полтавського Свято-Успенського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. 20.02.2015

Хода пам’яті з нагоди річниці Революції Гідності. Молодь Полтавщини з плакатами «Герої не вмирають». 20.02.2015

Учасники ходи з нагоди річниці Революції Гідності з українськими прапорами біля Полтавського Свято-Успенського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. 20.02.2015

Полтавці з портретами «Небесної Сотні» під час служби у Полтавському Свято-Успенському соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату. 20.02.2015

 

 

 

Заступник директора
Державного архіву Полтавської області
Тарас Пустовіт
21.11.2016

угору ↑