Встановлення статусу учасника війни

Версія для друку

 

Встановлення статусу учасника війни

 Відповідно до статті 9 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками війни вважаються:
1). військовослужбовці, які проходили військову службу у Збройних Силах, військах і органах Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР чи в арміях його союзників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією або навчалися у цей період у військових училищах, школах і на курсах;
2). особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією працювали  в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів, переганяли худобу, навчалися у цей період у ремісничих, залізничних училищах, школах і училищах фабрично - заводського навчання та інших закладів професійно-технічної освіти, на курсах професійної підготовки або під час навчання в школах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працювали в народному господарстві та на відбудові об’єктів господарського і культурного призначення.
 До учасників війни належать також особи, які в період Великої Вітчизняної війни працювали на територіях, що після 1944 року ввійшли до складу колишнього Союзу РСР, а також громадяни, які за направленням державних органів колишнього Союзу РСР працювали в державах-союзницях СРСР.
 Учасниками війни визнаються особи, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з  імперіалістичною Японією;
3). члени груп самозахисту об’єктових і аварійних команд  місцевої противоповітряної оборони, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни;
  4). особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі армії і флоту як сини, вихованці полків та юнги до досягнення ними повноліття;
 5). працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії ( включаючи Республіку Афганістан у період з 01.12.1979р. по грудень 1989 року), і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;
 6). дружини (чоловіки) військовослужбовців, які працювали за наймом у державах, де велися бойові дії і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;
 7). особи, які у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані відповідно до чинного законодавства України та колишнього СРСР;
 8). особи, які у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років добровільно подавали матеріальну, фінансову чи іншу допомогу військовим частинам,   госпіталям,   партизанським   загонам,   підпільним   групам,       іншим

формуванням та окремим військовослужбовцям у їх боротьбі проти німецько-фашистських загарбників за умови незаперечного підтвердження цих фактів;
 9). особи, які після 9 вересня 1944 року були переселені на територію України з території інших країн;
        10). особи, які під час оборони міста Севастополя з 30.10.1941 р. по 04.07.1942 р.  проживали на його території.
 Порядок встановлення статусу учасника війни визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яке затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.08.2003р. № 218. Зазначене Типове положення зареєстроване у Міністерстві юстиції України 02.10.2003р. № 89/8212.
 Особам, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період війни, статус учасника війни встановлюється комісіями для розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу учасника війни, порядок діяльності яких регламентує Типове положення про зазначені комісії.
 Відповідно до цього положення у разі відсутності документів та інших прямих доказів у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом, пожежами, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох свідків. Свідками можуть бути особи, які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації ( в тому числі у колгоспі) або в одній системі, або в одному населеному пункті і мають документи про свою роботу, згідно з якими вони підтверджують роботу заявника за умови, що їм на той час виповнилося 14 років.
 Крім того, свідками також можуть бути особи, які є ветеранами війни, статус учасника війни яким ( про факт їх роботи за час, про який вони свідчать) встановлено показаннями свідків.
 Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи у період війни. 
   По питанню встановлення статусу учасника війни необхідно звертатися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

угору ↑