Законодавство

Версія для друку

Про додаткові трудові гарантії мобілізованим

Законом України від 18.03.2015 № 259-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації», який вступив в дію 16 квітня цього року, внесено доповнення щодо надання трудових гарантій працівникам, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації.

Статтю 119 КЗпП України доповнено п’ятою частиною, якою передбачено, що гарантії із збереження місця роботи, посади і середнього заробітку зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Зазначені додаткові гарантії є надзвичайно важливими і захищають права мобілізованих працівників, які постраждали як фізично, так і морально під час участі в антитерористичній операції на Сході України.

Нагадуємо, що статтею 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні гарантії передбачено для працівників, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом. У такому випадку за ними зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік (до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію).

 

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.01.2020 №200-2015-п

Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням

 

Постанова Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 185-2015-п

Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби

 

Про додаткові гарантії мобілізованим.

Законом України від 14 травня 2015 року № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» Кодекс законів про працю України доповнено ст. 77-2, якою передбачено надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Надання зазначеної додаткової відпустки учасникам бойових дій, інвалідам війни також передбачено Законом України «Про відпустки» (ст. 16-2) розділу Ш «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни».

Додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток.

Зазначена додаткова відпустка надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи.

У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, вона не переноситься на наступний календарний рік, не подовжується у разі хвороби працівника та не ділиться на частини.

Законом України «Про відпустки» не передбачено можливості заміни цієї відпустки грошовою компенсацією.

Правом на використання зазначеної відпустки відповідні категорії працівників можуть скористатися починаючи з 6 червня цього року.

До департаменту також надходять звернення щодо збереження місця роботи та середнього заробітку у випадку повторного призову у зв’язку з мобілізацією.

За працівниками, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, а потім знову призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, зберігаються гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України, у тому числі виплата компенсації, з урахуванням норм Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105. Тобто зазначені витрати відшкодовуються органами соціального захисту населення за рахунок коштів Державного бюджету.

 

Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати мобілізованим працівникам

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 542 «Про внесення змін до пункта 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати» підвищено соціальний захист працівників, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Зазначеною Постановою передбачено, що у разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата цієї категорії працівників є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за ними протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий термін.

Нагадуємо, що згідно зі ст. 119 КЗпП України за мобілізованими, працівниками зберігаються місце роботи і компенсується середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову.

Середній заробіток, який зберігається за мобілізованим працівником, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують вступу на військову службу.

Згідно з Указами Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015 та від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію» термін призову не повинен перевищувати одного року. Проте на практиці є випадки, коли окремі працівники повторно, навіть, через декілька днів призиваються для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

У такому випадку середня заробітна плата, яка зберігається за місцем роботи, обчислювалася виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), тобто була меншою за середній заробіток, який зберігався впродовж першого призову.

Після внесення зазначених змін працівники, які повторно призиваються для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, не будуть втрачати заробітну плату за місцем роботи.

Постанова набрала чинності з 8 серпня 2015 року.

 

 

 

Інформація від фонду соціального страхування

Інформація щодо нормативної бази Фонду соціального страхування України, спрямованої на соціальний захист застрахованих осіб:

1)    сфера діяльності - реабілітаційне лікування застрахованої особи;

2)    посилання - www.fssu.gov.ua/fse/control/main/ukypublish/article/948700.

 

Інформація від управління держпраці

 

Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням прав і гарантій працівників, призваних на військову службу.

Згідно ст. 119 КЗпП (в редакції станом на 10.05.2019) на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу""Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками,  які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено наступні види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Строкова військова служба є окремим видом служби, призов на який не залежить від наявності або відсутності особливого періоду.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Строки військової служби визначені ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».  Відповідно до частини другої цієї статті для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

для осіб рядового складу - 3 роки;

для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;

для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу;

для осіб офіцерського складу:

для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;

для інших громадян - від 1 до 5 років.

Частина 3 цієї статті передбачає, що для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.

Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються за працівниками, які починаючи з 08.02.2015 уклали контракт на строк:

до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації;

на шість місяців.

Для працівників, які уклали контракт про проходження військової служби на інший період (3, 5, 10 років), гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку чинним законодавством не передбачені. Такі працівники підлягають звільненню на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Виплата вихідної допомоги таким працівникам у розмірі двох мінімальних заробітних плат здійснюється в тому випадку, якщо така виплата передбачена колективним або трудовим договором, оскільки ця норма ст. 44 КЗпП України 22.05.2008 визнана неконституційною.

У разі порушення прав і гарантій працівників, призваних на строкову військову службу настає адміністративна (ч. 7 ст. 41 КУпАП) та фінансова відповідальність (абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП).

 

 

угору ↑

12.03.2020