15 лютого – День онкохворої дитини

Версія для друку

15 лютого – День онкохворої дитини

 

Радіація і гербіциди викликають у дітей важке захворювання крові

Напередодні Дня онкохворої дитини дитячий лікар-гематолог консультативної поліклініки ПОДКЛ Наталія Гурська розповіла про одне із злоякісних захворювань, яке починається безсимптомно, а потім проявляється збільшеними лімфовузлами.

Лімфогранулематоз (або хвороба Ходжкіна) – злоякісне захворювання лімфоїдної тканини, характерною ознакою  якого є наявність  багатоядерних клітин Березовського-Ріда-Штернберга, які визначаються у гістологічних препаратах уражених тканин.

– Останні роки все частіше захворювання розпочинається та протікає  безсимптомно та малопомітно. Педіатру, сімейному лікареві потрібно ретельно збирати анамнез та оглядати дитину з обов’язковою пальпацією периферичних лімфатичних вузлів, призначати обстеження та лікування, – пояснює Наталія Миколаївна. – При відсутності позитивної динаміки  – терміново направляти на консультацію до гематолога або онколога для уточнення діагнозу та вирішення подальшої тактики обстеження та стаціонарного  лікування в профільному відділенні.

Захворюваність дітей на лімфогранулематоз, за даними міжнародних реєстрів, складає 0,7-1 випадок на 100 000 дитячого населення. Серед усіх лімфом хвороба Ходжкіна складає близько 40%. Захворювання частіше зустрічається у дітей у віці від 5-17 років (15 зі 100 випадків – підлітки).

Абсолютні причини, за якими виникає хвороба Ходжкіна, досі не з’ясовані, але відомі фактори підвищеного ризику розвитку захворювання в дитячому віці:

– інфікування вірусом Епштейн-Барра;

– генетично обумовлена схильність до розвитку захворювань;

– вплив несприятливих факторів навколишнього середовища;

– влив радіації;

– імунодефіцити будь-якого походження, включаючи ВІЛ-статус та аутоімунні захворювання;

– вплив гербіцидів на організм дитини протягом тривалого часу.

За гістологічною класифікацією виділяють чотири основних типи лімфогранулематозів:

– збагачений лімфоцитами варіант (нодулярний  або дифузний);

– варіант нодулярного склерозу(1 та2 типи за ступенем злоякісності);

– варіант змішаної клітинності;

– збіднений на лімфоцити (варіант лімфоцитарної деплеції).

За класифікацією Аnn Arbor розрізняють  чотири стадії захворювання:

– I стадія локалізована: уражені одна або дві суміжні групи лімфовузлів по один бік діафрагми.

– II стадія реґіонарна: процес охоплює більш ніж дві групи суміжних лімфатичних вузлів  або дві різні групи вузлів по один бік діафрагми.

– ІII стадія генералізована: уражені різні групи лімфовузлів по обидва боки діафрагми  та селезінка.

– IV стадія дисемінування: в процес, окрім лімфовузлів, втягнуті екстранодальні органи: печінка, легені, плевра, скелет, нервова система та ін. Кожна стадія   у свою чергу поділяється на  дві під стадії А і В у залежності від відсутності (А) або наявності (В)під час встановлення діагнозу симптомів загальної інтоксикації(втрата ваги тіла на >=10% протягом останніх 6 місяців та поява чи персистенція лихоманки понад 38*С та підвищення пітливості у нічні години).

– Основними симптомами лімфогранулематозу є безболісне збільшення лімфатичних вузлів – частіше шийних або в шийно-надключичній  ділянці (75% випадків) і рідше – в пахових та пахвових ділянках з утворенням пухлинних конгломератів  як «картопля в мішку». У 1/5 хворих до процесу первинно залучаються внутрішньо-грудні лімфовузли, що може спричинити порушення функції сумісних органів. Загальні  симптоми лімфогранулематозу: стомлюваність, зниження апетиту, схуднення,свербіж шкіри, – продовжує лікар.

Як діагностують лімфогранулематоз:

– загальний аналіз крові (може спостерігатись підвищення ШОЄ, анемія, лімфоцитопенія); коагулограма;  біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ, ЛДГ, креатинін); серологічне дослідження вірусів (Епштейн–Барр, цитомегаловірус, герпесу, токсоплазмозу);

– УЗД органів черевної порожнини та периферичних груп лімфовузлів;

– рентгенівське дослідження органів грудної клітини(ОГК) у двох проекціях;

– комп’ютерна томографія ОГК, за потребою органів черевної порожнини;

– біопсія ураженого лімфатичного вузла з  морфологічним та імунологічним дослідженням;

– трепанобіопсія (в окремих випадках); обов’язковим є підтвердження гістологічного діагнозу референтною лабораторією;

– сцинтиграфія  скелету(при підозрі на ураження кісток). 

Як лікують?

Дітей з лімфогранулематозом лікують в онкогематологічному відділенні згідно протоколу,  затвердженого Наказом МОЗ  України від 20.07.2005р №364. Лікування включає комбінацію поліхіміотерапії з опроміненням ініціально уражених ділянок.

Прогноз при лімфогранулематозі залежить від стадії захворювання (I-II ст. повна ремісія – 90%; III-IV ст. – 75-80%); гістологічного варіанту захворювання; ураження внутрішніх органів і систем; наявністю рецидиву (10-30%); ефективністю проведеного лікування (у 2-5% випадків зустрічаються форми, стійкі до усіх видів терапії).

Після закінчення протокольного лікування діти перебувають на диспансерному обліку у дільничного педіатра, сімейного лікаря, гематолога, онколога. Моніторинг первинно уражених зон здійснюється кожні 3 місяці перші 2 роки після закінчення лікування, кожні 6 місяців на 3-му і 4-му роках, а потім – при виникненні підозри на рецидив захворювання.

угору ↑