9 вересня – Всесвітній день надання першої медичної допомоги

Версія для друку

9 вересня – Всесвітній день надання першої медичної допомоги (друга субота вересня)

Черепно – мозкова травма при ДТП: потенційні ускладення та наслідки для здоров’я пацієнта

Здавалося б, міцний череп - надійний захист для одного із найважливіших органів людського організму. Але, тим не менше, черепно-мозкова травма є актуальною проблемою сучасної медицини і нейрохірургії.

Частота травматичного пошкодження черепа становить 30-40% в структурі травми. За показниками летальності та інвалідизації пацієнтів працездатного віку, переважно чоловіків у віці від 20 до 40 років,  черепно-мозкова травма займає перше місце.

За даними ВООЗ, щорічно в світі  черепно-мозкових травм виникає більш, ніж у 10 млн постраждалих, з них 200-300 тис. помирають. Згідно зі статистикою зафіксованих випадків, найбільше пошкоджень голови виникає внаслідок побутових травм (60%), потім йдуть травми при дорожньо-транспортних пригодах (30%), і 10% припадає на спортивні травми. В Україні від черепно-мозкової травми щорічно вмирають 10-11 тис. постраждалих, тобто смертність становить 2,4 на 10 000 населення в рік. В середньому, 59% постраждалих вмирають на догоспітальному етапі, 41% - в стаціонарі. Однак у постраждалих, які вижили, повне функціональне відновлення спостерігають дуже рідко.

Найбільш тяжкі ушкодження виникають при дорожньо-транспортних пригодах. Щороку в нашій країні фіксується понад 200 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких гинуть понад 7 тис. осіб та 40 тис. отримують травми різної тяжкості.

В Україні за перше півріччя від початку 2017 року сталося понад 76 тисяч дорожньо-транспортних пригод, 15 тисяч людей було травмовано та 1377 людей загинули.

Черепно-мозкова травма – це механічні ушкодження м’яких тканин голови, безпосередньо черепної коробки і лицьових кісток, а також мозкових тканин. Існує кілька класифікацій черепно-мозкових ушкоджень залежно від їх характеру. Так, за ступенем тяжкості поділяють легкі, середні та важкі. При важких черепно-мозкових травмах у хворого спостерігають втрату свідомості (аж до коми) на строк більше години, а при легких – постраждалий може перебувати у свідомості весь час.

При лікуванні хворих із тяжкою черепно-мозковою травмою завданням лікарів є ліквідація механічних факторів загроз, що виникли внаслідок травми: видалення патологічних внутрішньочерепних об’ємних процесів (гематоми, вдавлені переломи), зупинка кровотечі, дренування шлуночків мозку, декомпресія головного мозку, основне — профілактика виникнення вторинних факторів. При черепно-мозковій травмі виникають первинні ушкодження головного мозку — механічні та судинні фактори (забої, крововиливи, розриви тощо) та вторинні фактори, такі як гіпоксія, гіпотонія, гіпертермія, гіпер- та гіпоглікемія, гіпер- та гіпокапнія. Серед вторинних факторів на першому місці виділено гіпоксію через те, що будь-який наступний фактор призводить до неї, а отже, до смерті мозку. Перенесена черепно-мозкова травма, як правило, не буває без наслідків. Якщо вогнищеві ушкодження головного мозку викликають парези, паралічі, розлади, то дифузні ушкодження, навіть такі легкі, як струс головного мозку, небезпечні через загальномозкові зміни, такі як когнітивні, вегетативні розлади, зниження імунітету, загострення наявних або прояви латентних захворювань.

Після виписки із стаціонару багато пацієнтів не вважають за потрібне проходити додатковий курс відновного лікування в санаторії або спеціалізованій клініці, вважаючи, що вдома можна забезпечити всі необхідні умови для реабілітації. Однак, більш доцільно, провести якийсь час у профільному центрі, під наглядом фахівців: неврологів, фізіо - і ерготерапевтів, психологів. Особливо це стосується пацієнтів, які перенесли важкі травми головного мозку.

Будь-яке пошкодження організму несе разом з собою купу проблем зі здоров'ям. Після такої складної травми, як черепно-мозкова, далеко не всі люди видужують. Подальший результат залежить від нанесеної на початку тяжкості ушкодження на черепну коробку, а вже потім від своєчасної діагностики та лікування. У більшості людей протягом усього подальшого життя зберігаються залишкові симптоми. Маємо пам'ятати, що здоров'я за гроші не купиш, тому потрібно намагатися його оберігати, як зіницю ока.

угору ↑