До 100-річчя Української революції 1917-1921 років. Юрій Горліс-Горський

Версія для друку

До 100-річчя Української революції 1917-1921 років

 

Юрій Горліс-Горський

Цьогоріч виповнюється 100 років від буремних подій  Української революції 1917 – 1921 років. У зв’язку з цим Указом Президента України П.Порошенка 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років.

Його  метою є вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності, тисячолітньої історії державотворення нашого народу, визнання історичного значення подій, пов’язаних із визвольною боротьбою початку XX століття та утвердженням української державності у формі Української Народної Республіки, Української Держави і Західноукраїнської Народної Республіки, їх значення для відновлення Україною незалежності у 1991 році, утвердження історичної єдності земель, консолідації суспільства, зміцнення міжнародного авторитету України. 

На Полтавщині розпорядженням голови облдержадміністрації В.Головка затверджено План заходів з відзначення в області 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років, а рішенням обласної ради затверджено Список пам’яті поборників державної незалежності України – учасників подій Української революції 1917-1921 років на Полтавщині.

Не всі імена борців за свободу і незалежність України з цього списку сьогодні відомі широкому загалу українців. Це сталося внаслідок політики, яку проводив тоталітарний режим на території України протягом кількох десятиліть минулого століття.

Проте події Революції Гідності, збройної боротьби за суверенітет і територіальну цілісність України нарешті забезпечили право українців  вшанувати своїх справжніх героїв.

 

Одним з них є  Юрій Горліс-Горський.

Юрій Юрійович Городянин-Лісовський (творчий псевдонім Юрій Горліс-Горський) – наш видатний земляк, учасник Визвольних Змагань, один з поборників та ідейних натхненників незалежності України, осавул першого основного куреня Холодноярського полку, автор відомої книги "Холодний Яр", де описана одна з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії - боротьба українських повстанців проти окупаційної більшовицької влади у 1920-х роках.

Народився Юрій Горліс-Горський 14 січня 1898 року в селі Демидівка на Полтавщині. Його батько був офіцером російської армії, мати, Людвіка Соколовська, походила з польської шляхти.  Коли грянула Перша світова війна, юнак, додавши собі чотири роки, подався на фронт, вступив добровольцем до Кабардинського полку «Дикої дивізії», де служив під командуванням князів Хана-Нахічеванського та Султан-Гірея. А вже невдовзі Юрій Горліс-Горський став хорунжим 1-го Гайдамацького кінного куреня імені Кармелюка, потім служив у 2-му Запорозькому кінному полку Запорозької дивізії Армії УНР.

На початку лютого 1920 р., під час Зимового походу, коли Запорізька дивізія перебувала в околицях Холодного Яру, Юрій занедужав і змушений був лишитися на лікування в Мотриному монастирі, де в той час розміщувався штаб полку гайдамаків Холодного Яру. Підлікувавшись, збирався наздоганяти свою частину, яка продовжувала Зимовий похід, та холодноярці, яким бракувало досвідчених старшин, переконали його, що тут він не менш потрібний Батьківщині.

Юрій  примкнув  до повстанців, яких очолювали брати Василь та Петро Чучупаки. Служив осавулом 1-го кінного куреня полку гайдамаків Холодного Яру.

13 травня 1920 року після  наступу загону повстанців на чолі з Гнатом Зінькевичем на Новомиргород, в якому він брав участь, потрапив до більшовицького полону.  Пройшов допити та тортури в єлисаветградському ЧК та Особливому відділі 1-ї Кінної армії. 2 червня втік з вокзалу Єлисаветграда під час перевезення полонених до Житомира. Повернувся до тих же повстанців, яких після загибелі братів Чучупаків очолив Іван Деркач. З ними брав участь у Олександрійському повстанні у вересні-жовтні 1920 року та подальших боях повстанців з Червоною армією та ЧК. Весною 1921 року за дорученням нового отамана Івана Петренка прибув до Тарнува, де зустрівся з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником, проте відхилив його пропозицію увійти до 4-ї Київської дивізії армії УНР.

У подальшому  займався підпільною діяльністю в Києві та на Поділлі під псевдонімом «Горський». Був заарештований радянськими органами. Після 8 місяців позбавлення волі у Вінниці у грудні 1923 року вийшов на свободу. За згодою з українським підпіллям погодився стати радянським агентом, проте у 1924 році знову був заарештований. Був засуджений більшовиками до смертного вироку. Проте, симулюючи психічне захворювання, домігся зміни вироку на 15 років ув’язнення.

У квітні 1931 року втік з Херсонської психіатричної лікарні, рік нелегально жив в СРСР, працював на будівництві майбутнього Горьківського автомобільного заводу (усі відомості за його твердженнями). Навесні 1932 року нелегально перейшов радянсько-польський кордон.

У Польщі розпочав свою кар'єру письменника під псевдонімом “Горліс-Горський”. Восени 1932 року опублікував статтю «Холодний Яр», а в журналі “Літопис Червоної Калини” (№ 1-12, 1933 рік) – повість «Рік в Холодному Яру», яка потім стала першою частиною роману «Холодний Яр». У 1933 році в періодичних виданнях з'явились антисталінський памфлет «Ave, диктатор!» та серія нарисів про СРСР «Живе обличчя червоного сфінкса». У 1934 році вийшла повість «Отаман Хмара» про подільського отамана Семена Харченка та перша частина книжкового видання «Холодного Яру», значно доповнена в порівнянні з журнальним варіантом. У 1935 році опублікував “Спогади” про 1922-1924 роки (1-ша частина: «У ворожому таборі», 2-га «В казематах ДПУ») . У тому ж році вийшла книга «Червоний чортополох» про нелегальне перебування в СРСР. У 1936 році видав п'єсу за повістю «Отаман Хмара», в 1937 році — другу частину «Холодного Яру» та «Тюремні вірші».

У 1938 році Юрій Городянин-Лісовський переїздить до Карпатської України, потім до Румунії і Югославії. Під впливом чуток про швидкий початок великої війни вирішив їхати замість Канади до Франції, де приєднався до тих кіл еміграції УНР, що робили ставку на перемогу союзників в сутичці з Третім Райхом і СРСР. Війна давала шанс на відтворення Української держави. У січні 1940 року разом з Олександром Шульгіним поїхав до Фінляндії, де хотів схилити уряд до формування підрозділу з полонених радянських українців. У той же час в паризькому журналі «Тризуб» опублікував чергові спогади про перебування в СРСР в 1931-1932 роках «На аванпостах соціалізму». Після поразки Франції вирішив переорієнтуватися на Німеччину. За неперевіреними даними, працював на радіостанції, що здійснювала мовлення українською мовою на СРСР. Навесні 1941 року знову їздив до Фінляндії, про що написав дві статті.

Навесні 1942 року він прибув до окупованого нацистами міста Рівне. Під час перебування там опублікував в газеті «Волинь» останні відомі спогади про перебування у тюремній лікарні в кінці 20-х років «Їх було дванадцять». У червні того ж року відвідав Холодний Яр. Наприкінці листопада 1943 року переїхав до Львова. У зв'язку з наступом Червоної Армії в напрямку Австрії повернувся до Німеччини, де зустрів кінець війни. З 1945 року жив з дружиною Галиною в таборі для переміщених осіб в Новому Ульмі, де організував разом з Іваном Багряним та іншими українськими емігрантами  Українську революційно-демократичну партію помірно-лівого спрямування.

Загинув  за нез'ясованих до кінця обставин.

На цей час робота щодо належного вшанування постаті Ю.Горліс-Горського лише починається. Минулого року розпорядженням голови Полтавської облдержадміністрації В.Головка іменем Юрія Горліс-Горсього названо одну з вулиць Полтави. Його ім’я також носять вулиці у Львові, Рівному, пам’ятник письменнику встановлено у 2010 році у селі Мельники на Черкащині.

На Полтавщині, батьківщині героя, активну роботу щодо вшанування пам’яті Юрія Городянина-Лісовського, популяризації його творчого доробку проводить громадська організація Полтавський медіа-клуб.

«Ще у вересні 2012 року, - розповідає голова медіа-клубу Людмила Стельмах (Кучеренко), - ми провели в Демидівці  наукову конференцію, присвячену життю й творчості легендарного автора «Холодного Яру». На наше запрошення туди прибула зі США донька Ю.Городянина-Лісовського Лариса Янг-Лісовська.

У 2013 році медіа-клуб організував у Решетилівці конференцію, присвячену 115-річчю з дня народження славетного земляка. До присутніх промовляли професор Кременчуцького національного університету ім.М.Остроградського Ганна Капустян, доцент Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка Віктор Закалюжний, краєзнавець, заступник голови Полтавської обласної спілки літераторів Валентин Посухов, голова обласної асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк та інші».

Людмила Стельмах (Кучеренко) теж долучилася до репринтного перевидання «Холодного Яру» 1934-37 років, позаяк воно було найменше піддано правкам редакторів (з 1935 року роман перевидавався майже 20 разів).

Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім.О.Гончара вже два роки поспіль запрошує до Полтави Ларису Янг-Лісовську (нині вона проживає у Львові), яка презентує у вузах та бібліотеках міста перевидані автентичні видання батькових творів.

Також цього року Полтавською обласною радою засновано обласну премію ім. Юрія Горліса-Горського.

Такими на сьогодні є перші кроки на шляху увічнення пам’яті видатного поборника незалежності України Юрія Горліс-Горського. А робота в цьому напрямку передбачається тривала і багатогранна. Тут мають сказати своє слово історики, краєзнавці, освітяни. Постаті героїв мають постати у літературі, живописі, творах монументального мистецтва та музики. Робота із увічнення пам’яті нашого земляка має набути загальнодержавного масштабу.

 

Підготовлено Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації

за матеріалами відкритих джерел

угору ↑