До 330-річчя обрання Івана Мазепи гетьманом Лівобережної України

Версія для друку

До 330-річчя обрання Івана Мазепи гетьманом Лівобережної України

 

25 липня цього року виповнюється 330 років від часу обрання Івана Степановича Мазепи гетьманом Лівобережної України і Війська Запорізького.

Іван Степанович Мазепа народився 20 березня 1639 року на хуторі Мазепинці Київського воєводства, неподалік від Білої Церкви.

Батько –  Стефан-Адам Мазепа  – був шляхтичем;  покозачився  в часи Хмельниччини, став 1654 року Білоцерківським отаманом. Мати  Марина Мокієвська – представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; присвятила молоді роки сім'ї, вихованню сина  Івана та доньки Олександри.

Іван Мазепа вчився в Києво-Могилянському колегіумі, згодом – в єзуїтському колегіумі у Варшаві.

Пізніше, з волі батька, був прийнятий при дворі польського короля Яна Казимира, Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля, завдяки чому їздив вчитися в європейські країни: в Італію, Німеччину, Францію. У 1665 році Мазепа зайняв посаду Чернігівського підчашого, а в 1669 він став ротмістром гвардії гетьмана Дорошенка. У 1674 році потрапив до запорозьких козаків, де через кілька років став генеральним осавулом.

З 1687 гетьман Війська Запорозького лівого берега Дніпра, гетьманську булаву отримав на полтавській землі (його було обрано гетьманом на Коломацькій раді поблизу Полтави).

З 1704 року, після об’єднання територій Лівобережної та Правобережної України, – гетьман  війська Запорозького обох сторін Дніпра (1687-1708).

Другий в російській історії кавалер ордена Андрія Первозванного з 1700 року. Князь Священної Римської імперії з 1 вересня 1707 року.

Тривалий час був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I і багато зробив для економічного підйому Лівобережної Січі.

За військові заслуги королем польським Августом Сильним нагороджений орденом Білого Орла. І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

Наприклад, за часів його правління в Україні ткацтво набуло характеру організованого фабричного виробництва, експортувалися керамічні вироби, було створено12 фабрик з виробництва паперу та 11 гут, що виробляли скло.

На кошти І. Мазепи побудовано величні храми у Києві, Глухові, Батурині, Чернігові, монастирі на Полтавщини й Чернігівщини. Зокрема, на території Полтавщини на кошти Мазепи споруджено Преображенський собор (1687–1694) і трапезну Мгарського монастиря (поблизу м. Лубни), Полтавський хрестовоздвиженський монастир, собор Петра і Павла та Святої Трійці (1695) Густинського монастиря (тепер Прилуцького району Чернігівської області), кафедральний Вознесенський собор (1695-1698) і дзвіницю у Переяславі.

Водночас гетьманськими універсалами закріплювалися маєтності монастирів Полтавщини: Полтавському хрестовоздвиженському монастиреві від 1 жовтня 1702 року було видано Універсал гетьмана Мазепи на грунти над р. Орчик і від 15 лютого 1704 року на с. Петрівку з млинами; Великобудищанський жіночий монастир (біля Диканьки) отримав Універсал Мазепи від 11 січня 1688 року на володіння селом Чернечий Яр та на два млини; Лубенському Мгарському монастиреві Мазепа підписав шість універсалів: зокрема 19 грудня 1687 року підтвердив права на володіння селами В’язівок, Вільшанка, Лука, Хитці, Мгар, Піски.

Мазепа – перший український державний діяч, який особисто опікувався виданням творів української літератури, зокрема творів Афанаciя Заруднього, Дмитра Туптала, Григорія Двоєслова та багатьох інших.

Іван Степанович був поліглотом, прекрасно володів польською, російською, французькою, татарською, італійською, німецькою мовами, а також латиною.

На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави. У 1708 році таємно перейшов на бік противника Російської держави в Північній війні – шведського короля Карла XII.

Полтавська полкова і сотенна старшина підтримала І. Мазепу: родина колишнього полтавського полковника Павла Герцика, полковий обозний Дорош Дмитрович із сином Леонтієм, полковий суддя Іван Красноперич. Про те, що полтавський полк пішов за Мазепою, свідчить універсал гетьмана І. Скоропадського від 13 липня 1709 року: «Відомо нам, гетьману, що під час зради Мазепиної многі полку полтавського військові і посполиті люди, зваблені будучи хитрістю Мазепи… стали противитися військовим порядкам». Тож за підтримку Мазепи рядовим козацтвом полтавського полку з наказу Петра І російський військовий загін Яковлєва  повністю знищив населення містечок Маячки, Нехворощі, Кишеньки, Келеберди, Переволочни. Вирішальна битва відбулася під Полтавою 27 червня 1709 року.

За зраду присязі відданий громадянській страті з позбавленням титулів і нагород, які він отримав від царя. У 1709 році Петро I наказав виготовити в єдиному екземплярі Орден Іуди, яким припускали нагородити Мазепу за зраду російського царя. Російська православна церква піддала Івана Мазепу анафемі.

Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Помер Іван Мазепа 21 або 22  вересня 1709 року у селі Варниця біля міста Бендери, де і був похований.  Згодом перепохований в Галаці (нині Румунія).

Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці українським державним діячем. Він зображений на гравюрах, картинах, скульптурах знаних художників та скульпторів. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 6 скульптур. Поетичні і прозові твори  про українського гетьмана писали Дж. Байрон, В. Гюго, Ю. Словацький, О. Пушкін,  Ф. Булгарін, Г. Асакі.; музичні інструментальні та оперні твори -   П.Сокальський, К.Педротті,  Ш.Пурні, П. Чайковський, Ференц Ліст,  Ж.Матіас, С. Рахманінов.

У Полтаві на честь Івана Мазепи періодично проводиться фестиваль «Мазепа-фест».

Відкриваючи у 2016 році у Полтаві пам’ятник Івану Мазепі, Президент України Петро Порошенко зазначив: «Від Богдана до Івана не було гетьмана»… Цією приказкою українці ще за життя Мазепи визначали історичний масштаб його постаті. 22 роки міцною рукою він тримав булаву і поклав край сумнозвісній Руїні.

Натомість імперія не шкодувала чорної фарби, аби спотворити його образ. Та це не завадило, а навпаки допомогло Мазепі стати справжнім символом українського спротиву Росії; прапором нашого руху до незалежності – до тієї мети, яку Мазепа, йдучи попереду свого часу, усвідомив вже через 50 років після Переяслава».

 

 

Підготовлено Департаментом інформаційної

діяльності та комунікацій з громадськістю

за матеріалами, наданими Державним

архівом у Полтавській області

 

угору ↑